Pussy Riot вступає в гру

На фіналі чемпіонату світу з футболу з’явилися неочікувані гравці. Кілька людей у міліцейській формі вибігли на поле, намагаючись зірвати матч. Так арт-група Pussy Riot відзначала 11 років з дня смерті концептуаліста Дмитра Прігова та вимагала звільнення Олега Сенцова й усіх політв’язнів.

Здається, Pussy Riot майже зникли після процесу 2012 року. Надя Толоконнікова емігрувала й перетворилася з «Толокна» на західну рок-зірку, почала потроху апропріювати образ riot girrrl та рекламувати його у кліпах. Маша Альохіна лишилась у Росії, також виcтупала у впізнаваному образі в балаклаві та зайнялася правозахисною діяльністю. Разом Надія та Марія заснували правозахисний проект «Зона права» та видавництво «Медіазона». Pussy Riot почали асоціюватися переважно з ними двома, втративши статус анонімної панк-групи.

Неможливо не згадати арт-групу «Война», до якої раніше належали і Толоконнікова, і Альохіна, і єдиний чоловік-учасник Pussy Riot – Петро Вєрзілов. Двоє основних засновників – Олег Воротніков (aka Вор) та Наталія Сокол (aka Коза) пішли зовсім іншим шляхом. Ще 2014-го Воротніков неодноразово заявляв про прихильність до путінського режиму та підтримав анексію Криму. Чемпіонат світу з футболу, напевно, був для нього ще одним проявом «восхитительной работы по спасению русской государственности».

Право на проведення як олімпіади, так і чемпіонату Росія здобула за допомогою чисельних маніпуляцій, позаконкурсних домовленостей і підкупів. Очевидно, що це – спосіб іще більше закріпити «чемпіонський рейтинг» Путіна – 76% на виборах – та відволікти увагу від підвищення пенсійного віку в Росії [1]. Лицемірна мантра «футбол поза політикою» та всезагальне «свято спорту» заворожили навіть ліберальні російські ЗМІ. Буквально ніхто не зміг порушити це фанатичне коло. Окрім небесних міліціонерів Pussy Riot.

Четверо людей із групи – Ольга Курачева, Ольга Пахтусова, Ніка Нікульшина та Петро Вєрзілов – потрапили на московський стадіон «Лужники» за допомогою фанатських ID, переодягнулися в міліцейську форму, пройшли у сектор D2 і вибігли на поле посеред гри. Цікаво, що стюарди самі пропустили акціоністок, напевно, не відрізняючи старого доброго міліціонера від нового поліцейського.

Акція побудована навколо жартівливого циклу віршів Прігова “Апофеоз милицанера”, про небесного та земного міліціонерів. Земний – фабрикує карні справи. Небесний – приклад ідеальної державності. Земний говорить зверхньо, як учасниці феміністичної групи у відеозверненні. Небесний говорить по рації із самим богом. Земний саджає учасників навальнинських протестів «Он нам не царь». Небесний радіє перемогам російської збірної разом із тисячами інших уболівальників [2]. В гру ж вступає міліціонер земний, що попирає будь-які правила.

Сама форма протесту на чемпіонаті досить типова для політичного акціонізму: є місце з обмеженим доступом і є порушення кордонів. Схожий мотив був у панк-молебні у храмі Христа Спасителя: профанація «святого» місця. Очевидно, цей прийом ще довго буде актуальним у Росії, поки вона не перетвориться на «прекрасну Росію майбутнього» і поки земний міліціонер не стане небесним. Останнє – шостий із пунктів вимог, які арт-група озвучила у зверненні.  Перша вимога – звільнити всіх політв’язнів [3]. Далі: не саджати за лайки у фейсбуці, припинити незаконні арешти на мітингах, допустити політичну конкуренцію, не фабрикувати справи й не тримати людей незаконно в СІЗО.

Фото: REUTERS

Цікаво, що в акції не були задіяні ні Толоконнікова, ні Альохіна. Про інших учасниць не було чути з часів «Олімпійської пісні  Pussy Riot». Поява нових облич – приємний хід. Схоже на те, що група все ж не перетворилась на масовку для кліпів, а лише заручилася підтримкою «Медіазони» та «Зони права». Звісно, популярність та правозахисна робота двох найвідоміших учасниць перетворили панк-гурт на більш user friendly арт-групу. Тепер їхня діяльність зрозуміліша для глядачів та робить учасниць більш стійкими в судах. Щодо судів: акціоніст(к)и пробули у відділку стадіону «Лужники» всю ніч після акції, без права на адвоката. Всі отримали по 15 діб адміністративного арешту. Ольга Пахтусова та Петро Вєрзілов також 3 роки не зможуть відвідувати спортивні події. Тон поліцейського під час допиту був аж ніяк не лагідно-зверхнім. Але важливіше, що він став живим утіленням антигероя пріговських віршів. Земний російський поліцейський шкодує, що нині не 1937-й рік.

Насправді чемпіонат телепортує радше у 1936-й. Тоді відбулися літні Олімпійські ігри у Третьому рейху. Німеччина вдалася до косметичних заходів. Були закриті найбільш радикальні юдофобські організації, з вулиць прибрали таблички «євреї небажані», а Гітлер особисто запросив голову олімпійського комітету П’єра де Кубертена ознайомитися зі станом німецької фізкультури та масспорту. Той був такий захоплений, що після візиту називав фюрера «одним із найкращих духів нашої епохи». Після цього спроби бойкоту олімпіади в Німеччині припинилися.

У 1980 році 65 європейських країн спромоглися бойкотувати московську Олімпіаду через інтервенцію СРСР в Афганістан. Сьогодні ж хорватська президентка Колінда Грабар-Кітарович дарує Володимиру Володимировичу футболку національної збірної з його прізвищем. Еммануель Макрон приїздить на фінал чемпіонату й охоче фотографується з Путіним. Зрештою, FIFA дає Росії право на проведення цього карнавалу, хоча 1992-го виключила тодішню Югославію з відбіркового турніру через міжнародні санкції та військову агресію.

Серед усього цього цинізму дуже бракувало жесту Pussy Riot. Російський контекст останні роки згущувався у цілковите безсилля та капітуляцію на всіх фронтах. Акція – іконічна інтервенція як за формою, так і за змістом. І хоча годі сподіватися, що “Путин зассал”, але світова спільнота, яка пам’ятає про те, хто стоїть за «новачком» та анексією Криму, акцію Pussy Riot побачила й зрозуміла.

Примітки:

[1] Після анексії Криму та олімпіади в Сочі рейтинг Путіна зріс із 45% до 67%.

[2] Можливо, саме уявному небесному міліціонеру футболіст Артем Дзюба «віддав честь» на матчі з Іспанією. Російський форвард зробив жест військового вітання після голу у ворота Іспанії.

[3] Одна з учасниць Pussy Riot, Ніка Нікульшина, намагалася “дати п’ять” хорватському футболісту Домагою Віді. Раніше він присвятив перемогу своєї збірної над Росією Україні та ФК «Динамо», за що потім вибачався. Якби вона грала роль земного, а не небесного міліціонера, то мала би “салютувати” Артему Дзюбі.