дискусія

Завжди було трохи ніяково обговорювати серіали Нетфліксу, та й не дуже було з ким, але тепер, коли навіть український міністр культури долучився до публічної дискусії щодо одного з цих серіалів, усе змінилося. Чим ще зайняти…

Катерина Ботанова аналізує, чому останні роки в культурі для багатьох дієвців стали виснажливими й тупиковими

Розмова з Глібом Вишеславським і Олегом Сидором-Гібеліндою про словники сучасного мистецтва

Оксана Черкашина пояснює, що політичний театр запозичив у перформансу, куди подівся сценічний конфлікт і що таке енергія сцени

Альона Каравай та Ольга Дятел розповідають, як спродюсувати мистецьку подію, щоб її полюбили глядачі й колеги

Історикиня Оксана Дудко пояснює: якщо мати силу прийняти те, що ми були не лише жертвами, то нас чекатиме дуже цікава й інтелектуально стимулююча історія

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Паскаль Ґілен про ментальну пандемію, «близькість» як панацею від культурної ентропії та нудьгу кібер-вічності

Олена Мигашко розповідає про сучасний театр, який ризикує говорити про найскладніші межові психічні стани людини

Історикиня Олена Петренко пояснює, чому вбивства пацієнтів психіатричних закладів під час Другої світової війни не тематизувались у повоєнний період

Вероніка Склярова пише про онлайн-перформанс "Археологія однієї квартири"

Вікторія Наріжна пояснює, чому фестивалям важливо працювати з місцевими контекстами