історія


РОКСОЛЯНА СВЯТО – про зв'язки між Голокостом і сучасністю у новій книжці Тімоті Снайдера.

Чорніше від чорнозему

ІРИНА СКЛОКІНА – про історію харківського Майдану Свободи та його найгірші радянські традиції, які намагається відродити міська влада.

Про витоки монументальної манії величі, або Майдан Свободи як дзеркало радянської підсвідомості

АСЯ БАЗДИРЄВА критикує «святкову» політику Інституту національної пам’яті й пояснює, чому повсюдна боротьба з «совком» – це шлях у нікуди.

Працюй і мовчи?

МИХАИЛ МИНАКОВ – о политической сексуальности, «маленькой Киевской империи» и иллюзии горизонтальних отношений в обществе, которую порождают соцсети.

Михаил Минаков: «Сетевые сообщества могут ускорять дегуманизацию общества»

СТАНИСЛАВ БИТЮЦКИЙ рассказывает, почему линии белья за окном или жизнь небольших городков стали особенным вглядом двух режиссерок из Новой Зеландии и Шотландии.

Поэзия повседневности

АЛЕКСАНДР СОЛОВЬЕВ впервые публикует текст 1989 года, где беседует с украинскими художниками об их взглядах на творчество

«Украинская женьшеневая»

ОКСАНА БУЛГАКОВА рассказывает о том, как менялась телесная выразительность немого кино, почему физическое уродство временами считалось эротичным, и что общего у Довженко и немецких экспрессионистов.

Оксана Булгакова: «Женское лицо и тело в советском кино»

КСЕНІЯ УТЄВСЬКА – про головний міф і бренд українського мистецтва перебудови.

Трансавангард

ВОЛОДИМИР СКЛОКІН і ОЛЕКСІЙ БРАТОЧКІН – про роль публічних істориків, трепетне ставлення до радянського минулого й заборонену пам'ять.

Що ми пам’ятаємо: публічна історія в Україні та Білорусі

ВІКТОРІЯ БАВИКІНА розмірковує, як формується наша пам’ять про радянські часи на прикладі харківського проекту «Квартира Міллер».

Згадати не можна забути

КОНСТАНТИН АКИНША – о реакции Москвы на украинское искусство перестройки, панических поисках новых медиа в конце 80-х, советской экзотике на продажу и плохих работах хороших художников.

Константин Акинша: «Москву они испугали»

Що таке політика жалю й ушанувань, чому офіційна риторика Львова під час відзначення дат наслідує радянську схему, як озвучувати світу свою позицію щодо трагічних сторінок історії – про це розповідає ЕЛЕОНОРА НАРВСЕЛІУС.

Елеонора Нарвселіус: «Концепція поліетнічності Галичини багато в чому повторює радянський рецепт»