історія


Канадський історик українського походження СЕРГІЙ ЄКЕЛЬЧИК про те, з чого мала б починатись українська декомунізація, й те, як популізм вихолощує важливі гасла.

Сергій Єкельчик: «Якщо «колоніальний», значить, ми не були відповідальні за минуле»

ОЛЕНА ОНОГДА побувала на судовому засіданні в Амстердамі щодо «золота скіфів» і розповідає про подробиці справи.

Кримські скарби в Нідерландах

Директор меморіалу в Флоссенбюрзі Йорг Скіберляйт та директор комплексу «Берлінська стіна» Аксель Клаусмайер розповідають, де закінчується історія концтабору, та як переконати молодь, що події 50-річної давнини стосуються їх також.

Німецькі ландшафти пам’яті: як працювати з місцями історичних злочинів?

Директорка Центру міської історії у Львові розповідає про синагогу «Золота Роза» – першу частину проекту «Простір Синагог».

Софія Дяк: «Історія ширша, ніж вузька етнічно-національна рамка»

Фінський письменник розповідає про несподівану близькість із чужими текстами, системи підтримки авторів та критиків та переосмислення європейської історії 20 століття через літературу.

Юркі Вайнонен: «Ти не можеш вилікуватися від минулого, якщо носиш провину в собі»

СТАНИСЛАВ МЕНЗЕЛЕВСКИЙ анализирует фильм «Наш нацист» и показывает, как могут меняться местами жертвы и палачи.

Мой нацист – твой нацист

Тетяна Кочубінська розпитує «ФОНД МАЗОХА» про історію їхнього створення, мистецький тероризм як стратегію та найбільш скандальні роботи, які сьогодні не втрачають актуальності.

Фонд Мазоха: «Художник не може бути істориком. Він може бути історичним спекулянтом»

Колишній львів’янин і теперішній харків’янин МІСЬКО БАРБАРА два тижні спостерігав за «Творчими резиденціями» форуму «ГаліціяКульт» у Харкові й міркує, скільки часу насправді потрібно, щоби пізнати місто з такою важливою історією.

Харків – Львів: спільна пам’ять

В авторській колонці ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК пише про химерні форми боротьби з «совком», які виникають у публічному просторі країни.

Прапор і сліпота

Художник рассказывает о том, как в Харькове победило «Барабашово», и объясняет, почему европейской эмпатии не хватает на Украину.

Павел Маков: “Украинское государство считает, что о нас и так все узнают”

Якщо культура 1.0 – це культура моралізаторства, повчання, то культура 2.0 – це культура приємного вечора, реклами й масової пропаганди. Якою є культура 3.0?

Культура на горизонті подій

Цей матеріал вийшов завдяки меценатській підтримці Ірини Чернишової, яка зробила внесок на спільнокошті проекту Korydor. Книгу профессора Эткинда «Кривое горе: Память о непогребенных» я стала искать на киевских книжных полках сразу после прочтения «Портретов в…

Александр Эткинд: “Признать преступления Второй мировой – значит поменять свое представление о государстве”