пам’ять


ЛІЯ ДОСТЛЄВА міркує, чому проект кожного нового пам’ятника на місці Леніна буде поганим і чому це хороша новина для нас із вами.

Неможливість суспільної угоди

КАТЕРИНА КИСЕЛЬОВА записала «негероїчні» історії чотирьох бійців – про війну й речі, які допомогли їм звідти повернутися.

Речі з війни

ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК – про виставу проекту «Мапи страху/Мапи ідентичності» й способи говорити про змішання ідеологій, в якому ми живемо.

«Мій дід копав…»: хаос пам’яті

РОКСОЛЯНА СВЯТО – про зв'язки між Голокостом і сучасністю у новій книжці Тімоті Снайдера.

Чорніше від чорнозему

ІРИНА СКЛОКІНА – про історію харківського Майдану Свободи та його найгірші радянські традиції, які намагається відродити міська влада.

Про витоки монументальної манії величі, або Майдан Свободи як дзеркало радянської підсвідомості

ДАРИНА НІКОЛЕНКО пояснює, чому історики й художники по-різному працюють із травматичним минулим.

Мистецтво і пам’ять: як історія розпадається на образи

ВОЛОДИМИР СКЛОКІН і ОЛЕКСІЙ БРАТОЧКІН – про роль публічних істориків, трепетне ставлення до радянського минулого й заборонену пам'ять.

Що ми пам’ятаємо: публічна історія в Україні та Білорусі

ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК аналізує фільм Сергія Лозниці «Аустерліц» й говорить про неминучі наслідки комерціалізації просторів пам'яті.

Зачекінитись у Дахау

Канадський історик українського походження СЕРГІЙ ЄКЕЛЬЧИК про те, з чого мала б починатись українська декомунізація, й те, як популізм вихолощує важливі гасла.

Сергій Єкельчик: «Якщо «колоніальний», значить, ми не були відповідальні за минуле»

Директор меморіалу в Флоссенбюрзі Йорг Скіберляйт та директор комплексу «Берлінська стіна» Аксель Клаусмайер розповідають, де закінчується історія концтабору, та як переконати молодь, що події 50-річної давнини стосуються їх також.

Німецькі ландшафти пам’яті: як працювати з місцями історичних злочинів?

В авторській колонці ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК пише про химерні форми боротьби з «совком», які виникають у публічному просторі країни.

Прапор і сліпота

Цей матеріал вийшов завдяки меценатській підтримці Ірини Чернишової, яка зробила внесок на спільнокошті проекту Korydor. Книгу профессора Эткинда «Кривое горе: Память о непогребенных» я стала искать на киевских книжных полках сразу после прочтения «Портретов в…

Александр Эткинд: “Признать преступления Второй мировой – значит поменять свое представление о государстве”