самоцензура


Чому нас може навчити досвід країн, які переживають наслідки воєнних або громадянських конфліктів, зокрема, через оптику роботи з пам’яттю і мистецьких рефлексій? Таке питання я задавала собі, коли мене запросили до української делегації у міжнародній…

«Власність диявола»: 25 років миру в Північній Ірландії крізь оптику мистецтва

Ви заїбали, рускі. Зараз я опишу, яким буде ваше побутове пекло. Ви миєте своє тіло, рускі? Підете ви вранці в душ, намилите вашу руску, набиту імперськими амбіціями голову, захочете її змити – а бац – …

Мій маленький гімн Росії

Письменник Артем Чапай служить в ЗСУ й пише про ненависть: "Без напрямку ти — лише жертва. З ненавистю, яка спрямовує — сякий-такий борець"

Медитація на ненависть

''Під час перебування в країні низьких земель я дужче за її мешканців відчуваю площинність, стиснутість, сплющеність світу''

Елідюк

Анна Калугер пише, як у стані колективної тривоги з безсилля постає міць

Письмо 15.02.2022

Завжди було трохи ніяково обговорювати серіали Нетфліксу, та й не дуже було з ким, але тепер, коли навіть український міністр культури долучився до публічної дискусії щодо одного з цих серіалів, усе змінилося. Чим ще зайняти…

Je suis Petra

23 жовтня на «Сцені 6» відбулась прем’єра соціально-фантастичної вистави-мюзиклу «Антрацит. День стійкості» про шахтарів Донбасу. «Парадоксальне марення», — зауважать одні, «провокативний галюциноз», — обурюватимуться інші, «недоречний евфемізм», — переконуватимуть найспокійніші. Помилятимуться всі разом. Адже між…

Радянський «Донбас» у кіно та політичних фантазіях

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Побачити себе: дещо про суб’єктивність харківської фотографії

Олена Мигашко розповідає про сучасний театр, який ризикує говорити про найскладніші межові психічні стани людини

Як сучасний театр говорить про самогубство й ментальні розлади

Ірина Склокіна говорить про різні етапи в пам'ятанні Другої світової війни й недоліки концепції "подвійної окупації".

Ірина Склокіна: «Радянська пам’ять про війну відображає ієрархічну структуру суспільства нерівних можливостей»

Ольга Сагайдак пригадує зміни, що відбувалися в країні протягом останніх 30 років.

Ольга Сагайдак: «Найважливіше для мене — бути актором суспільних змін у країні»

Тамара Злобіна вписує першу виставку в ЛММЦ в широкий культурний контекст останніх 20 років і розповідає, як фемінізм поступово ставав неуникненною оптикою для сучасного мистецтва.

Чому в Україні будуть художниці