Юлія Манукян

ТЕКСТИ АВТОРА

Перше, що стає очевидним з дискусій та кулуарних розмов навколо репрезентацій ройтбурдівського спадку,  – у кожного свій Ройтбурд. Це людина-калейдоскоп: при кожному ностальгічному струшуванні фрагменти складаються в іншу картинку. Залежно від особистих реляцій з художником…

«Теорема влади». Маніфест довжиною в життя

«За київським часом» Костянтина Дорошенка – це не тільки зріз мистецького часу і всіх його маніфестацій, очевидних і неочевидних (що навіть важливіше для розуміння загального контексту), а й набір інструментів для аналізу поточної ситуації. Актуалізація,…

За київським часом: путівник культурною темпоральністю

Коли команда львівського Інституту стратегії культури (ІСК) запросила мене відвідати 5-те триєнале сучасного українського мистецтва «Український Зріз» у Любліні, я непристойно зраділа – сподіваючись закрити нарешті гештальт з промоцією збірки есеїв, яка була створена спеціально…

Люблінська версія “Ukraine! Unmuted”

Чому нас може навчити досвід країн, які переживають наслідки воєнних або громадянських конфліктів, зокрема, через оптику роботи з пам’яттю і мистецьких рефлексій? Таке питання я задавала собі, коли мене запросили до української делегації у міжнародній…

«Власність диявола»: 25 років миру в Північній Ірландії крізь оптику мистецтва

5-та триєнале сучасного мистецтва «Український Зріз» UKRANE! UNMUTED», яка відбувалася протягом листопада-грудня 2022 року в Каунасі, в іконічній будівлі Центрального поштамту, наробила шуму – попри жорсткі часові й ресурсні рамки для її втілення. Жодна європейська…

Видима й почута

У 2021 році на другому Конгресі культури у Львові я брала інтерв’ю у Паскаля Ґілена, і ми торкнулися теми мистецьких резиденцій. Вже тоді Ґілен наголошував на їхній необхідності як на прихистку для митців, які тікають…

Митець і місто: чи можливі безпечні простори майбутнього?

Юлія Манукян робить огляд резиденції в Приморську й аналізує, як місто диктує свій роздвоєний мотив часу

Три дня Бирючего/Приморска

Паскаль Ґілен про ментальну пандемію, «близькість» як панацею від культурної ентропії та нудьгу кібер-вічності

Паскаль Ґілен: «Жити в часи перманентних катастроф – це і кошмар, і велика удача для дослідника»

Любой публичный акт презентации «наследия ХШФ» провоцирует дискуссии о прерванной игре, реальной или мнимой преемственности, о музее как инструменте коммеморации явления или платформе актуализации более широких дискурсов. Выставка «Автор в игре», которая прошла в ЕрмиловЦентре…

«Автор в игре»: homo ludens vs homo criticus

Юлія Манукян розбирається, як пов'язані купони, облігації й криптовалюта з історією мистецтва Одеси.

«Вчера, сегодня и всегда»: от «лимба» к диалогу со зрителем

К столетию со дня рождения Йозефа Бойса Юлия Манукян исследует наиболее интересные конфликтные моменты наследия Бойса и разговаривает с Гезине ван дер Гринтен о малоизвестном периоде жизни художника.

«Я передатчик, я излучаю». К столетию Йозефа Бойса

«Скифское золото» — один из нереализованных проектов Стаса Волязловского. В день рождения художника, 14 октября, Музей современного искусства Херсона (МСИХ) открыл одноименную выставку — иллюстрацию идей этого проекта. Это также очередной коммеморативный ход, придуманный от…

Стас Волязловский: «Скифское золото»

Уже в 10 странах и 40 театрах по всему миру состоялась читка пьесы беларуского драматурга Андрея Курейчика «Обиженные. Беларусь» – практически мгновенная реакция на протестное движение в Беларуси. Услышали ее и на ХХІІ международном театральном…

Дмитрий Ермолович-Дащинский: «В Беларуси театральность покинула сцену, теперь она – на улицах»

ЮЛИЯ МАНУКЯН рассказывает о том, как художники в Херсоне обращали внимание горожан на «слепое пятно» – центральную площадь города.

Площади свободы. Репетиция

У рамках проекту «Площі свобод» ЮЛІЯ МАНУКЯН пише про провінційну нудьгу, урбаністський снобізм і утилітарність культури на прикладі Херсона.

Урбанизм в Херсоне: начало