Час для змін

Сьогодні для багатьох в Україні настає час змін, і для нашої інституції також. Останні  п’ять років CSM очолювала Катерина Ботанова. Нещодавно Катерина прийняла рішення залишити посаду директорки CSM і продовжити незалежну експертну діяльність, а також роботу в складі Правління CSM.

Є такі люди, котрих знаєш усе життя. Якимось дивовижним чином вони проходять його поруч із тобою, ніби завжди поруч, але трохи на відстані – трохи друзі, трохи ментори, трохи критики.

Аж раптом у певний момент стають майже частиною тебе. Ти проживаєш з ними дні й ночі в такому інтенсивному спілкуванні, що часом довколишній світ перестає існувати. Це дуже товариський і, водночас, дуже інтимний зв’язок, сповнений постійних викликів, змін, навчання і довіри.

Такий зв’язок – певно, один із найбільших подарунків долі, етапний для життя. Він змінює світ такою мірою, що не може тривати довго. Але ти знаєш, завжди знаєш, що і надалі ця людина завжди буде поруч із тобою, а ти поруч із нею. Поруч, але на відстані.

Можливо трохи дивно порівнювати інституцію з людиною, але саме таким для мене завжди був CSM.

Випадково чи не випадково потрапивши в моє життя від студентських років у Могилянці, він фактично ніколи з нього не виходив. Перебігання через Могилянський плац до Староакадемічного корпусу подивитись на незрозуміле мистецтво. З часом – попити кави з друзями і спробувати перетворити незрозуміле мистецтво на трохи зрозуміліше. Тоді – приходити і дивитись на виставки, бо їх необхідно було бачити. Потім – час від часу робити щось разом. Бачити як змінюється інституція та люди у ній і разом із нею.

Аж поки 6 років тому – не залишитись із CSM’ом надовго, аби змінюватися разом із ним.

Якщо сьогодні й можна описати історію цих років одним словом – це точно буде слово “зміна”. CSM – це досвід культурної інституції, котра має в собі тяглість історії та постійну внутрішню динаміку, вірність засадничим цінностям та інновативність, здатність ризикувати і робити кроки у невідоме, розширення території мистецтва і мистецького середовища.

Через брак “білого кубу”, який CSM (ЦСМ при НаУКМА) колись мав у Могилянці, ми почали задіювати немистецькі приміщення; через брак осмислення мистецьких і суспільних процесів – створили низку дискусійних програм і критичний журнал Korydor; через брак солідарності – перший мистецький “спільнокошт” – аукціон “Просто. Мистецтво”, – і перший медіа-проект, профінансований на “Спільнокошті” – Korydor. Через неможливість робити виставкові проекти виросла дослідницька робота з публічним простором. Через брак можливостей для розвитку – освітні проекти. Через брак візії майбутнього – адвокація й робота на території культурної політики.

CSM сьогодні доводить, що в Україні може існувати мистецька недержавна інституція з понад 20-літнью історією, що вона може змінюватись разом із людьми, котрі її створюють на різних етапах історії, та разом із часом і контекстом, в якому вона існує. Нинішній CSM – пильний рефлектор і критик культурних процесів, створювач середовища людей, котрим важливо у різний спосіб уявляти майбутнє.

Але я знаю, що інституція буде змінюватись і надалі, це має бути дуже цікавий рік. Я хочу підтримувати CSM, слухати, дивитись і думати. Бути поруч, але на відстані.