Порт Франківськ: в очікуванні нових кораблів

8-12 червня в Івано-Франківську проходив масштабний фестиваль Porto Franko Гогольfest. Нині можна вже з упевненістю сказати, що він відбувся – не лише «завдяки», а подекуди й «усупереч». Очікували від нього багато, сумнівалися в ньому не менше, але організаторам удалося розворушити місто й весь прикарпатський регіон загалом.

Гогольfest їде шукати «місце сили»

Ще минулого року місцева влада запросила Владислава Троїцького до Франківська на круглий стіл, присвячений пошуку стратегії відновлення Палацу Потоцьких – пам’ятки регіонального значення, яка кілька останніх років руйнується й заростає бур’янами в самісінькому центрі міста. І немає на те ради, адже всі приміщення належать одній із бізнес-структур Олега  Бахматюка – «Карпатській нафтовій компанії». Громада сама взяла  зобов’язання навести там лад, щоби залучити територію пам’ятки до проведення серії культурно-мистецьких акцій. Бахматюк погодився. За умови, що будівлі не чіпатимуть.

І вже тоді на круглому столі Троїцький почав говорити про те, що цю занедбану історичну  пам’ятку в центрі міста можна відродити масштабним фестивалем. А заодно таким чином залучити інтерес громади, гроші спонсорів і туристів. Після низки зустрічей та обговорень міська влада вирішила, що фестиваль таки варто провести. На етапі обговорень до ідеї підключився й директор Івано-Франківського академічного облмуздрамтеатру імені Івана Франка Ростислав Держипільський.

«Коли до нас приїхав Максим Демський від Троїцького, спочатку говорили про те, щоби провести в Івано-Франківську лише Гогольfest, – пояснює Ростислав Держипільський. – А я почав говорити про те, що не можна просто «пересадити» Гогогольfest у Івано-Франківськ. Бо в нас є свої потужні митці й культурні діячі в різних напрямках. Тож ішлося про те, щоби створити синтез фестивалів.  І ми згадали про місцевий фестиваль Porto Franko. Я вважаю великим успіхом, що до нас приєднався Роман Григорів. Крім того, що він надзвичайно талановитий композитор і диригент, він ще й чудовий організатор і генератор цікавих ідей».

Таким чином команда Влада Троїцького змушена була приєднатися до популярного в далекому 2010 році франківського фестивалю Porto Franko, в якому на той час узяло участь 150 учасників із шести країн світу – України, Німеччини, Франції, Ірану, Китаю й Польщі. Придумав і організував Porto Franko музикант і композитор із Франківська, уже згадуваний  Роман Григорів. У 2010 році він віднайшов у літературному доробку Тараса Прохаська легенду про порт Франківськ на березі Карпатського моря й на основі цієї легенди організував фестиваль.

«Коли я дізнався в грудні минулого року про те, що у Франківську проведуть такий грандіозний захід, я зустрівся з Владом Троїцьким. Було незрозуміло, навіщо у Франківську Гогольфест, якщо там уже був Porto Franko?.. Тут певну роль зіграли, напевно, титанічні зусилля, які ми поклали у 2010 році. З того ми й почали таку умовну співпрацю, яка тривала аж до першої прес-конференції. І лише тоді ми ухвалили рішення й озвучили імена основних хедлайнерів нашої з Іллею Разумейком експериментальної і класичної частини — Лєна Бєлкіна, Елізабет Нільсон, Іва Недева», – каже Григорів.

Якщо відверто, на першій прес-конференції у лютому все виглядало амбітно, цікаво, але не було певності, чи вдасться справді створити прецедент успішного масштабного культурного фестивалю у невеликому місті. Організатори Максим Демський, Роман Григорів та Ростислав Держипільський позиціонували Івано-Франківськ як «Місце сили» –  культурної, економічної і туристичної, а фестиваль мав цю силу проявити. Першою Porto Franko Гогольfest підтримала місцева влада, яка виділила 95 тисяч гривень з обласного бюджету. Сума для такого фестивалю невелика, однак за франківськими мірками доволі значна. І вона навіть встигла зчинити галас і суперечки між місцевими культурними ініціативами, бо небагатьом культурним заходам Франківщини щастить із таким фінансуванням. Згодом, вже на старті фестивалю, Ростислав Держипільський зізнався, що бюджет насправді склав понад 2,5 мільйони гривень. Однак деталі розкривати не хоче. «Бюджет фестивалю в районі 2,6- 2,7 мільйонів гривень. Конкретніші цифри я не думаю, що коректно називати. Про наших головних спонсорів і партнерів ви знаєте, а решта — це суто внутрішня справа». Благодійниками стали  фонд Олександра Шевченка «Новий Івано-Франківськ» і фонд Анатолія Матвієнка «Україна Інкогніта».

Робота Владислава Краснощока. Фото: Ростислав Шпук

100 заходів за 5 днів

Від першої прес-конференції минуло три місяці. І ось у Франківську вже розгортається  гігантський мультикультурний фестиваль Porto Franko Гогольfest. Організаційний комітет із 20 людей створив об’ємну програму за сімома напрямками – кіно, візуальне мистецтво, театр, експериментальна, класична та альтернативна музика, література, екологія. В програмі кількість подій не злічити: організатори стверджують, що їх було понад 100. Впродовж п’яти днів на всіх локаціях відбувалися різноманітні заходи, на які, на подив навіть організаторів, ходило так багато людей, що інколи навіть не всі охочі могли туди потрапити.

«Фестиваль у Франківську – це не Гогольfest, це самостійний фестиваль, який відбувся завдяки співпраці двох фестивалів. Він не був форматом Гогольfestу в чистому вигляді, – підкреслює куратор кінопрограми Олексій Гвоздик. – Ми розраховували зробити якісну культурну подію, але не сподівалися, що вона приверне увагу такої великої кількості людей. На всіх показах кінопрограми зал був забитий. Ми були приємно вражені рівнем підготовки і зацікавленості аудиторії, кількістю людей на показах. Те ж можу сказати і про театральну, музичну програми, які збирали аншлаги. Реакція була шалена і позитивна».

Під фестиваль організували 17 локацій: від підвалу Облмуздрамтеатру до холу міського вокзалу. На вокзалі зазвучала барокова музика у виконанні оперної співачки Олени Бєлкіної, з балкону Ратуші виступав хор «Галицькі передзвони», а музиканти Національного президентського оркестру грали класику для пасажирів міських маршруток. Були і «звичайні» локації, як от зал філармонії, велика і мала сцени Облмуздрамтеатру. Але туди вхід був за квитками, які розліталися як гарячі пиріжки. А ще були співочі дерева, мурали, концерти в центрі міста, літературні читання в міських двориках і розваги для дітей.

«Porto Franko відіграв свою роль, адже вивів якомога більше акцій надвір і в непопулярні місця, – пояснює Роман Григорів. – Мені здається, що такі події, як виступ Бєлкіної в холі вокзалу, – це формат майбутнього. І приємно, що стільки людей ним зацікавилося. Виступ у маршрутках — теж цікавий експеримент. Реакція людей була різною, але здебільшого позитивною. Хоча довелося грати  впізнавані композиції Шостаковича і Ґріґа». А облмуздрамтеатр подарував  ніч у піжамах, читання у підвалі і прес-конференцію на даху.

Утім, найцікавішою подією для більшості містян все ж стали не камерні концерти, а виступи гуртів- хедлайнерів різних  фестивалів — Pur:Pur, Dakh Daughters, Bria Blessing, Panivalkova, Mari Cheba, Onuka, Brutto та ін.

Фото: Porto Franko Gogol Fest

Найбільше шокувала деяких франківців частина візуальної програми — мурали, мистецьку цінність яких найближчим часом збирається перевірити спеціальна комісія – надто «абстрактні» і «незрозумілі» вийшли роботи в закордонних митців.

Звісно, авторитет і популярність київського Гогольfestу зіграла свою роль. Організаторам вдалося залучити велику кількість відомих і цікавих митців: «Присутність Троїцького і його команди – Максима Демського, Даші Кольцової, Насті Євдокімової була дуже важливою, – додає Роман Григорів. – У результаті в нас вийшла різношерста  команда. І у нас як у творчих людей було багато питань до процесу і менеджменту, кожен бачив роботу по-своєму. Це була така платформа для реалізації амбіцій, але вдалося всі амбіції спрямувати на результат фестивалю. І цим результатом є «Місце сили». Цей месидж ми змогли перетворити на правду! Ми об’єднали політиків, бізнес, митців, різні естетичні бачення, різні стилі, жанри мистецтва – Brutto, Бєлкіна і опера, електроакустичні перформанси в одному фестивалі. Це серйозний внесок у розвиток міста. І, сподіваюся, люди, які зараз критикують мурали, знизять градус і трохи по-іншому будуть реагувати, і поставляться до цього з розумінням», – переконує Григорів.

Київ vs. Івано-Франківськ

Минув тиждень після фестивалю, а його й досі обговорюють. Місто вже наче повернулося до звичного життя, але мурали досі багатьох містян дратують. Керівнику справами обласної ради Василеві Скрипничуку ще доведеться не раз згадати фатальну для нього інсталяцію Юрія Бакая «Вапно» в холі адмінбудівлі, через яку чиновник спочатку не на жарт розійшовся, а потім вимушено пішов у відпустку. На фестивалі Porto Franko Гогольfest перший поверх занедбаної друкарні в центрі міста перетворили на виставковий мистецький центр. І тепер у франківців і гостей міста з’явилася нова атракція.

Організатори підбивають підсумки і вже складають плани. Але в кожного вони свої. Наприклад, київський Гогольfest оголосив, що Франківськ був пілотним проектом регіонального розвитку сучасної культури. «Використовуючи цей фестиваль як приклад успішного проекту, ми плануємо створення фестивалю, який буде мігрувати по різним регіонам України, відкриваючи їхній культурний та туристичний потенціал, – пояснює Максим Демський. – Кожного року в Україні буде відкриватися нова культурна столиця. Цього року такою столицею став Івано-Франківськ».

Ростислав Держипільський впевнений, що наступного року фестиваль у Франківську відбудеться знову, і навіть розглядає можливість зимового варіанту. «Така концентрація мистецьких подій «підсадила» жителів міста на такого роду акції. Думаю, що ми готуватимемо фестиваль і наступного року, це навіть може бути і зимовий фестиваль, якщо нам стане сил і наглості. І якщо люди знайдуться, які це підтримають. Тим паче, що наш регіон є туристичним».

Олена Бєлкіна виступає на вокзалі. Фото: Porto Franko Gogol Fest

А от Роман Григорів стверджує, що потенціалу франківського мистецького середовища вистачить навіть на міжнародний фестиваль у Відні. І  він задоволений, що нині Porto Franko все ж асоціюється з Франківськом, а не з Києвом. «Я сподіваюся, те, що там є Гогольfest, –  питання одного випадку. Можливо,  Porto Franko запросить інший фестиваль, або не запросить нікого і  самодостатньо закриє всі питання. Чи буде наступного року називатися фестиваль  Porto Franko  Гогольfest поки не відомо. Є багато підстав, щоб наступного року зробити його ще яскравішим і ще масштабнішим із залученням інших закордонних зірок. І навіть Джаред Лето, якого заявляли на цей рік,  готовий приїхати наступного року. Porto Franko Гогольfest посіяв багато зв’язків і співпрацю між різними структурами й творчими одиницями. Наприклад,  Сергій Міхалок написав, що хоче створити з нами  оперу. З цього можуть вийти цікаві унікальні явища, ідеї яких народжені у Франківську. Великі ідеї в маленькому місті. І це місто — Порт Франківськ».

Фото: Porto Franko Gogol Fest

Ймовірно, що коли ідея фестивалю лише зароджувалася, ніхто не очікував такого масштабу. Очевидно, і в переддень Porto Franko Гогольfestу організатори не знали, чим це все закінчиться і якою буде реакція глядачів. Зрозуміло, що в Івано-Франківську київський Гогольfest шукає нові шляхи розвитку й можливості місцевого дофінансування, крім того, маленьке місто легше вразити, ніж насичений подіями Київ. А Porto Franko натомість отримав нагоду феєрично «перезапуститися». Однак їхні мотиви тут не надто суттєві, адже для Франківська важливо, що він тепер позначений на мапі серед інших «міст культури» – Львова, Києва чи Одеси й при цьому має свою «фішку». Кожен із організаторів говорить про те, що працювати творчою командою у 20 осіб із різних міст було важко, що не все задумане вдалося. Більше того, відчувається, що деякі непорозуміння таки залишилися. Водночас усі учасники отримали досвід міжрегіональної співпраці й, очевидно, змогли домовитися у найпринциповіших моментах. Центром культури нарешті став Івано-Франківськ, у якому (не будемо рахувати спробу «Конгресу рисувальників») нічого подібного за масштабами не відбувалося щонайменше п’ять років.