Kharkiv MeetDocs: між воєнним та мирним життям
Наталя Серебрякова оглянула позаконкурсну програму кінофестивалю Kharkiv MeetDocs, який відбудеться з 26 по 31 жовтня. Всі фільми можна буде подивитись безкоштовно онлайн після реєстрації на сайті meetdocsfestival.com.
«Парфенон», Мантас Кведаравічюс
Показ розпочинається 28 жовтня о 8:00 та закінчується 29 жовтня о 23:59
Героями фільму литовського режисера Мантаса Кведаравічюса «Парфенон» виступають курд, суданець і українка. Історії гангстера-контрабандиста, біженця і повії переплітаються і взаємодіють, утворюючи безнарративну, уривчасту історію, химерне іносказання. Парфенон — античний храм, розташований на афінському Акрополі і присвячений богині-діві Афіні, сьогодні стоїть напівзруйнований. У фільмі Парфенон — притулок втрачених людей, чиї долі зруйновані і отруєні війнами, голодом, темрявою. (Судан, як відомо, переживав війну в 50-70-х, потім в 80-нульових; Курдистан — в 90-х; Україна — в наші дні).
Мантас Кведаравічюс до цього зняв повнометражну документальну картину про російсько-українську війну «Маріуполіс», так пояснивши свої кінематографічні завдання, які можна віднести і до «Парфенону»: «Мені просто цікава сама робота репрезентації: яким чином створюється репрезентація війни, репрезентація суспільства, політичної ситуації. Як і ким це створюється?»
«Для Сами», Ваад аль-Катеб
Показ розпочинається 30 жовтня о 08:00 та закінчується 31 жовтня о 23:59
У фільмі «Для Сами» є багато моментів, коли глядачі захочуть відвести погляд. Не в останню чергу тому, що дуже багато жертв, яких витягують із спустошених будівель або розкладають на просочених кров’ю підлогах, є дітьми. Це діти, які виросли серед какофонії глухих вибухів, на які вони вже не реагують; серед ранніх слів яких — «повітряний наліт» та «касетна бомба»; які граються серед уламків згорілих автобусів; і чиї друзі або переїхали, або загинули. Сам документальний фільм адресований і присвячений дитині — дочці режисерки Ваад аль-Катеб, Самі, яку ми вперше зустрічаємо, коли дим заповнює коридори лікарні, в якій вона живе, а її мати плаче: «У кого моя дівчинка? Де моя дівчинка?»
Посеред цього потужного, болісного і глибоко людського документального фільму про життя в облозі в Алеппо є сцена, яка ідеально поєднує суміш жаху та надії. Після страшних наслідків чергового авіаудару вагітну жінку зі зламаними кінцівками та осколками у животі приймають у лікарні. Невідкладний кесарів розтин приводить її дитину, яка не реагує на критичну ситуацію, у цей світ різанини. Це жахливе, жалюгідне видовище. Громадянка Сирії, журналістка та мати Ваад аль-Катеб, кадри якої були переглянуті у звітах каналу 4 News Inside Aleppo, продовжує зйомки, рішуче намагаючись привернути увагу до кривавих подій у її країні.
«Гаражанє», Наталія Єфімкіна
Показ розпочинається 30 жовтня о 08:00 та закінчується 31 жовтня о 23:59
Світова прем’єра першого повнометражного документального фільму Наталії Єфімкіної, яка мешкає у Берліні та народилась у Києві, відбулася на Берлінале, де він отримав премію Хайнера Каро за промоцію німецького кінематографічного мистецтва. Цей мозаїчний фільм досліджує явище гаражних поселень на російській Півночі. Події фільму відбуваються на Кольському півострові в Мурманській області, за Полярним колом, про що ми можемо зробити висновок на початку фільму, коли радіоентузіаст посилає повідомлення в ефір, посилаючись на своє місцезнаходження. Він сидить усередині однієї з довгих черг гаражів, в основному цегляних хатин із жерстяними дахами, де мешканці цього шахтарського регіону, переважно чоловіки, знайшли притулок, щоби потурати своїм пристрастям та захопленням, але також і для свого бізнесу. Працюючи на шахтах або звільнившись із лав цієї професії, вони живуть у квартирах у місті і проводять багато часу в цих приватних приміщеннях — гаражах, подалі від своїх дружин, які, як ми бачимо в декількох сценах, є справжніми керівничками домогосподарств.
Чоловіки живуть і поводяться так, як ми стереотипно очікуємо, що російські чоловіки повинні себе вести: вони багато п’ють, (не) цитують Біблію, беруть участь у довгих розмовах і, часом, у фізичних сутичках. Але у Єфімкіної вийшов суто спостережний фільм, в якому вона намагається показати, що її герої мають надії та мрії. Хтось пише непогану прозу, хтось мріє відкрити власний бар, а хтось просто не мислить свого життя без суворої чоловічої дружби.
«У пошуках Саллі», Тамара Давіт
Показ розпочинається 28 жовтня о 08:00 та закінчується 29 жовтня о 23:59
Лише коли їй виповнилось тридцять років, Тамара Давіт вперше виявила, що її батько мав п’яту сестру на ім’я Селамавіт. Коли вона зачіпала цю тему з іншими чотирма тітками, ніхто не хотів розмовляти. Це стало причиною, чому вона переїхала до Ефіопії з Канади: щоб дізнатись про свою африканську спадщину. І тітка Саллі була теж причиною, враховуючи обставини її зникнення під час «Червоного терору» в Ефіопії. Трагічна історія Саллі відкрила минуле Ефіопії для її племінниці.
«У пошуках Саллі» – це погляд як на спадщину сім’ї, так і на батьківщину. Дідусь режисерки був шанованим дипломатом під керівництвом останнього монарха Ефіопії Хайле Селассі I. Хоча її батько та тітки часто переїжджали, політика їх країни та політика загалом була великою частиною їхнього життя. Це надзвичайно захоплива, майже детективна історія про те, як молода дівчина з заможної сім’ї перетворилася на комуністичну бунтарку. Її сестри ніколи не приєдналися б до неї, якби вона попросила, але зараз вони поважають її вибір і її мрію про демократію. Отже, це фільм про те, що хоча Саллі радикалізувалась і програла, це було не даремно.
«Коли осяде пил», Джон Аппель
Показ розпочинається 30 жовтня о 08:00 та закінчується 31 жовтня о 23:59
Великі катастрофи, природні чи техногенні, зазвичай домінують у новинах. Часто це жахливі історії, які швидко поширюються серед натовпу. Але що відбувається після того, як значення новин зникне, після того як ми перейдемо до наступного видовища чи катастрофи? Що відбувається з місцевими жителями на землі, коли пил осяде? Це питання ставить відомий голландський режисер Джон Аппель у повнометражному документальному фільмі «Коли осяде пил».
Аппель зосереджується на трьох, здавалося б, не пов’язаних історіях у трьох різних районах світу: Аматріче в Центральній Італії, Чорнобиль та Алеппо. Це місця, яким довелося пережити землетрус, ядерну катастрофу та руйнування під час війни У всіх головних героїв є щось спільне: вони колись почувались у своїх будинках відносно безпечно, аж до того моменту, коли немислиме стало реальністю. Усі вони використовують свій досвід, щоби проводити туристів по зонах катастрофи. Гіди розглядають це як спосіб поділитися передісторією того, що сталося в їх містах, та підвищити обізнаність серед відвідувачів. Вони виявили, що часто люди насправді не знають усієї історії, оскільки висвітлення новин часто є однобічним та неповним.
Фестиваль відбувається за підтримки Федерального міністерства іноземних справ Німеччини, Українського культурного фонду та Державного агентства України з питань кіно.
Коментарі