Познайомитися з театром Rimini Protokoll

Влітку 2021 року завдяки стипендії Українського культурного фонду я приїхав до Берліна на резиденцію в театр Rimini Protokoll. У липні команда театру якраз розробляла свій новий проєкт — мобільний додаток «The walks» і я мав можливість спостерігати за процесом його створення. Також мені пощастило познайомитися зі співзасновником театру Даніелем Ветзелем і продюсеркою Джуліаною Меннель. Ця поїздка й знайомствo спонукали мене розповісти більш детально про те, як все влаштовано у всесвітньовідомому театрі.

Німецька театральна група Rimini Protokoll широко відома в театральному світі передусім форматами й просторами, в яких вони працюють. Це можуть бути як вистави на «традиційній» сцені театру, так і в готелях, муніципальних будівлях, в транспортних засобах, а також віддалено-контрольовані вистави за допомогою нових технологій. Крім мультимедійності, про яку часто згадують під час розмови про цю групу, варто згадати про концепт «експертів свого життя». Про це йдеться в книзі «Experts of the everyday life. The theatre of Rimini Protokoll» 2007 року за редакцією Міріам Дрессер і Флоріана Мальзахара. Багато в чому цей концепт стає основою для побудови драматургії більшості проєктів театру: в ситуації постійних змін і потрясінь єдиний простір, де ми можемо стверджувати свою експертизу, стає наше власне рутинне життя. Ніхто крім мене не скаже, що я їм на ранок, а який алкоголь волію ввечері. Той факт, що Rimini Protokoll є одним із найуспішніших фестивальних колективів Європи підтверджує те, що публіці цікаво слухати експертизу «звичайного» життя.

​​Засновниками театру є Хельга Хауг, Штефан Каегі і Деніел Ветзел. Вони познайомилися в середині дев’яностих, коли були студентами Гіссенського університету в Німеччині, який вважається одним із найпрестижніших театральних навчальних закладів Європи. Але тільки з 2002 року почали називатися Rimini Protokoll, хоча версії походження саме такої назви театру досі суперечливі.

З 2003 року театр базується в Берліні. Своє місце вони називають «production office». І насправді це позначення точно передає структуру театру, оскільки в штаті на постійній зарплатні працює тільки менеджерський колектив з 4-5 осіб. Усі решта, разом зі співзасновниками, режисерами, драматургами, працюють проєктно. Основне фінансування театр отримує за п’ятирічною програмою, яку підтримує муніципальна влада Берліна. Крім цього є програми підтримки проєктів, такі як Haupt Stadt Kultur Fonds і Kulturstiftung des Bundes. На них можуть подаватися не тільки представники берлінської сцени, а й артисти з усього світу, хоча, звісно ж, бажано в колаборації з німецькими артистами.

Ще одна особливість театру — ролі та конфігурації при створенні театрального твору не зафіксовані. Кожен із трьох співзасновників може бути режисером і драматургом, або ж бути автором/авторкою ідеї. Всі троє можуть працювати над одним проєктом, але також реалізовують й індивідуальні речі. Безумовно, крім цієї трійці до роботи завжди залучається ціла команда фахівців. І це не завжди суто театральні люди: це IT-розробники, соціологи, менеджери по роботі з локаціями.

За свою понад 20-річну історію Rimini Protokoll вдалося створити цілу низку проєктів, які розширюють уявлення про межі театру або розширюють безпосередньо самі ці межі.

Проєкт «Remote» — це аудіопрогулянка для 50 осіб. Групу веде голос в навушниках, який звучить як GPS-навігатор. Сам проєкт досліджує взаємини людини й штучного інтелекту. Що буде, якщо ми житимемо в абсолютно передбачуваному світі? Що, якщо наперед відомо, куди ти повернеш свій автомобіль або о котрій годині замовиш піцу? Сама кількість учасників аудіопрогулянки стає елементом гри — групу ділять, пропонують позмагатися між собою, взаємодіяти з міським ландшафтом. «Remote» став рекордсменом за кількістю локацій, де він був проведений або досі проводиться з моменту своєї прем’єри в Берліні в 2013 році. На сьогодні це понад 50 міст по всьому світу, включно з Лісабоном, Мадридом, Нью-Йорком, Сан Паоло. Проєкт Remote існує і в Києві, тут його проводить імерсивний театр “uzahvati”.

Rimini Protokoll © Dorothea Tuch

Ще один проєкт, який широко розійшовся по світу, називається «100 City». Його можна назвати «грою соціології». Під час підготовки проєкту в місті, де буде представлена ​​робота, відбирається група людей, які за певними критеріями можуть вважати себе репрезентативною вибіркою міста. В театрі їх називають «стовідсотковим містом». Протягом показу вистави стовідсоткове місто розділяється — і навпаки об’єднується — зважаючи на запитання, які демонструються великими літерами на сцені. Тут цікаво, що театральний досвід виникає в момент реакції на ці питання. Глядачі здивовані (вражені?), що їх власне місто може мати таку різну реакцію на політичні тези, табуйовані теми, вибір транспортного засобу або вуличної їжі. Прем’єра цього проєкту відбулася  в 2008 році в берлінському театрі HAU Hebbel am Ufer, з яким у Rimini Protokoll досить тісна співпраця. На сьогодні цей проєкт показали з різними варіаціями у 35 містах світу.

Слід підкреслити, що театр майже завжди включає простір показу в наратив. Це може працювати  з фізичним простором, як, наприклад, простір міста в «100% City» або райони міста в Remote, так і з символічним простором. Власне, саме з символічним простором працює проєкт «Situation Rooms». Авторів надихнула реальна кімната для 13 осіб у Білому Домі президента США. Цю кімнату власне так і називають Situation room,  вона служить захищеним простором, у якому керівники США обговорюють екстрені справи навколо безпеки країни та світу. Тема самої вистави — колообіг зброї в світі: хто продає, хто купує, як відбуваються угоди, хто від цього виграє, хто страждає. Для розробки проєкту Rimini Protokoll запросили 20 осіб з різних кінців світу, які так чи інакше задіяні в цьому бізнесі або ж відчули вплив (наслідки) світу зброї. Власне, вони якраз і виступили цими експертами свого життя. Глядачам пропонується потрапити в символічний простір одразу декількох Situation rooms і розібратися, як це працює. Один з глядачів може сидіти за столом фахівця, який розповідає про системи захисту, в цей же час інший дивиться фільм пакистанського адвоката, який представляє інтереси жертв американських безпілотників. Як зазначають самі Rimini Protokoll, «Situation Rooms» — це кінотеатр для одночасного перегляду декількох фільмів. Тривимірна реальність є такою тривимірною, якою лише може бути театр.

Коронавірус тяжко вдарив по роботі театрів. Досі складно планувати фестивалі та кураторські програми. З 2020 року театральні креатори почали шукати нові, безпечні шляхи зустрічі з глядачем. Одним із таких рішень для багатьох став «переклад» своїх вистав для онлайн-просторів. Не стали винятком і Rimini Protokoll, які в 2020 році надали безкоштовний доступ до цілої низки своїх робіт, серед яких особливо хочеться виокремити виставу «Uncanny Valley», в якій автори звертаються до теми штучного інтелекту. Uncanny Valley — термін, який можна перекласти як «моторошна долина». Зазвичай цим терміном описують змішане (моторошне?) відчуття, викликане під час спілкування з людиноподібними роботами.

Але, звісно, сприйняття театру через екран домашнього комп’ютера, де існують чіпси, пуш-повідомлення і ютюб, залишає пожмаканий досвід. Можливо, саме тому Rimini Protokoll в 2021 році знову повернулися до формату аудіопрогулянок, заявивши про проєкт «The walks». Адже саме прогулянки на свіжому повітрі можна розцінювати як один із найбільш безпечних театральних форматів за часів пандемії. Втім, чисте повітря залежить, звичайно, від міста, в якому ти перебуваєш і Київ цим похвалитися, на жаль, не може. Основна відмінність The walks, якщо порівнювати з проєктом Remote, полягає в тому, що це мобільний додаток, який пропонує маленькі аудіопрогулянки по універсальних локаціях. Під універсальними локаціями мається на увазі супермаркет, міська річка, цвинтар, перехрестя, вулиця. Більшість великих міст мають подібні локації, тому цей досвід потенційно може бути пережитий в будь-якій точці світу. Мобільний додаток має дві сцени — Google Play і App Store. Це знімає питання, як адаптувати прогулянку до міста і, відповідно, питання фінансування. Театр немов отримує рівноцінний із кінематографом масштаб представлення свого мистецтва. До того ж, цей досвід може бути індивідуальним, а не колективним, як зазвичай в Remote прогулянках, що, зі свого боку, також працює з безпекою в часи пандемії. «Прогулянки в публічному просторі набули нового значення з приходом пандемії. Древній і одночасно щоденний ритуал став невід’ємною частиною нової нормальності. Люди зустрічаються, гуляють, ходять районами, грають серед ландшафту і з кожним кроком заново сприймають навколишнє  середовище», — пишуть автори цієї роботи.

На сьогодні The walks вже існує в перекладі багатьма мовами і хочеться вірити, в найближчому майбутньому цей проєкт з’явиться й українською.