«Український док: улюблене» на DOCUSPACE: один раз побачити

З 16 листопада сім фільмів можна буде переглянути в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE. Це фільми останніх п’яти років, які свого часу увійшли до програм Docudays UA. Протягом першої доби 16 листопада з 9:00 перегляд усіх стрічок буде безкоштовним. У наступні дні вартість квитків становиме 30–50 грн, окрім фільму «Євромайдан. Чорновий монтаж» — він залишатиметься у відкритому доступі весь час.

«Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014)

Режисер(к)и: Володимир Тихий, Андрій Литвиненко, Катерина Горностай, Роман Бондарчук, Юлія Гонтарук, Андрєй Кісєльов, Роман Любий, Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков

Альманах, створений відразу після Революції гідності в Україні. В цьому фільмі поєднано низку короткометражних стрічок, які повертають нас у 2013-2014 роки, на Майдан, у Дім профспілок і навіть на батьківщину Володимира Януковича. Ми побачимо, як буде повалено пам’ятник Леніну, як буде захоплено ялинку мітингувальниками, як медики працюють над тим, щоб когось повернути до життя, та як не працювало київське метро у ті часи. Це безстрашний та сентиментальний фільм, під час якого на очі глядача не раз навертатимуться сльози. Багато з режисерів — учасників цього альманаху — потім зробили свої власні кінематографічні кар’єри.  

«Українські шерифи» (2015)

Режисер: Роман Бондарчук

Фільм розповідає про робочі будні двох жителів села Стара Збур’ївка — 50-річного Віктора Кривобородька і 44-річного Володимира Рудковського. Через те, що в селі практично повністю відсутні правоохоронні органи, двоє сміливців вирішили взяти на себе обов’язки правоохоронців. «Шерифи» Віктор та Володимир втручаються у сімейні конфлікти, розбороняють селян, що б’ються, шукають потопельників і просто займаються всім, крім кримінальних злочинів. Спостерігаючи за їхньою роботою, глядачі побіжно бачать нагальні проблеми Старої Збур’ївки, а також вади, що стосуються всієї України. З цією роботою Роман Бондарчук їздив до Лос-Анджелеса, щоб узяти участь у змаганнях за «Оскар». Далі він зняв ще два фільми — «Dixieland» про херсонський дитячий оркестр, та «Вулкан» — про пригоди перекладача, який працює в ОБСЄ, в південноукраїнському місті Берислав без грошей та документів.

«Головна роль» (2016)

Режисер: Сергій Буковський

Сергій Буковський — режисер відомий і заслужений, але його «Головна роль» стала справжнім фестивальним хітом. Прем’єра картини відбулася в 2017 році на Docudays UA, і фільм відразу ж змусив себе полюбити. Буковський знімає свою маму, 80-річну акторку Ніну Антонову, яка, за задумом фільму (що вдає ніби ігровий), готується відзначити свій ювілей у Будинку кіно. Перший кадр — Ніна стоїть біля вікна і перемовляється з сином про те, яке ім’я їй вибрати для своєї умовної героїні.

Чоловік Антонової та батько Буковського був також кінематографістом, багато часу проводив у відрядженнях. Сергій (у своїх коротких записках, які мати читає в кадрі, вона називала сина не інакше як повним ім’ям) з дитинства вчився бути самостійним, тому що Ніна теж не встигала між зйомками вести домашні справи. Знімаючись у масі епізодичних ролей протягом життя, актриса, нарешті, отримала головну роль, за іронією, граючи саму себе. Історія сплітається з випадкових розмов, вибору сукні для ювілею і читання старих листів. Фільм чудово змонтований і має прекрасний хронометраж — приблизно годину. За цей час неможливо втомитися від героїні, навпаки, настільки переймаєшся її особистістю, що хочеться спостерігати за нею довше.

«Укриття» (2016)

Режисерка: Анастасія Максимчук

Історія зоозахисників і доґхантерів, які стикаються в невидимій війні за визначення поняття людяності в країні, де занадто часто громадяни змушені діяти замість уряду. В першому ж кадрі глядач бачить, як похилого віку чоловік намагається врятувати цуценят бездомної собаки, які застрягли у подвалі. Песики чудові, зовсім ручні, але не у всіх цуценят буде щаслива доля. Нещодавно догхантери коктейлями молотова підпалили собачий притулок. Сімдесят собак згоріло живцем. Анастасія Максимчук розповідає у цій пронизливій історії про те, як перед ЄВРО-2012 догхантери зачищали вулиці від бездомних тварин, отруюючи їх. У кадр навіть потрапив один із таких безсоромних чоловіків, який показує на камеру пігулки, якими отруював собак.  

«Гірчиця в садах» (2017)

Режисер: Пьотр Армяновський

Олена приїхала додому, в село, розташоване на лінії фронту, в «сірій зоні» Донецької області. Тут минуло її дитинство, про яке нагадують фотографії, любовно розставлені на столі разом з іконками. Олена прибирає павутину зі стелі, пилососить килим, перебирає абрикоси, згадує бабусю, йде на могилу матері. Сусідка приносить картоплю й огірки. В саду, щоб бур’яни не лізли на сусідські ділянки, її брат посадив гірчицю. Олена лягає в колючу траву, згадує, якими великими і смачними були колись вишні, груші, черешні, і думає про те, як багато простору утворилося тепер, коли дерева спиляли.

Режисер і художник Пьотр Армяновський сам народився в Донецьку. Раніше він брав участь в перформансах Марини Абрамович. Зараз зосередився на документальному кіно. Його «Гірчиця»  лаконічна, вона не впадає в поетизацію українського села, так само як і в політичні спекуляції навколо війни. Фільм — це радше спроба пошуку особистої і сімейної ідентичності в історії малої, точніше — дуже маленької батьківщини: садка, городу, садиби.

«Божественні» (2019)

Режисер: Роман Бордун

Повнометражний дебют фотодокументаліста Романа Бордуна виконаний у наївній стилістиці роуд-муві. Головні герої фільму – люди, що населяють Київ, Одесу, Львів. Їхня реальність багатошарова та неприкрашена, позбавлена однозначних абсолютних трактувань добра і зла, гуманності і жорстокості, милосердя і байдужості. Ця історія – калейдоскоп, в окулярі якого усі ми: праведні, нещадні, смішні, наївні, чесні. Автор виступає спостерігачем за реальністю та не дає оцінки дійсності. Ситуації схожі на тимчасові Instagram Stories, котрі у кліповому порядку змінюються, нагадуючи глядачу про мить плинного часу та його шаленого ритму. Ця історія також про гендерні відносини в стінах сучасних українських міст. У фільмі Роман Бордун знімав свою колишню дівчину.

«Понад Стіксом» (2019)

Режисерка: Марія Стоянова

Це фільм про кладовище та все те, що ми здатні на ньому побачити. Тисячі людей їдуть на «гробки» для того, щоб згадати своїх померлих, окропитися святою водою і відсвяткувати життя. Тут можна побачити і дивовижні пам’ятники на могилах, і поспілкуватися з тими, хто робить ці меморіали. Культура відвідування кладовищ узагалі є чи не найстарішою традицією у всіх європейських народів. Україна — не виняток. Режисерка Марія Стоянова до цього зняла ліричний та захопливий фільм «Ма» про життя однієї жінки похилого віку на межі миру та війни.