дискусія


Частина перша Передмова Мені пощастило знати Мирослава Ягоду. П`ять років ми були сусідами, колегами, друзями. Ми часто спілкувалися у його майстерні, разом ходили вибирати подарунок його матері на день народження, відносили кошти від продажу його…

Read me if you can: довга історія про виставку Мирослава Ягоди

Говорити про Мирослава Ягоду актуально і потрібно, але інтерес викликають не тільки його роботи, а й робота з ними. Масштабна виставка “Чи я тут — чи там ?!” у Львівській картинній галереї є полем, в…

Ягода триває

Розповідь про війну незалежно від статусу оповідача — жертви, учасника/учасниці, переможця тощо, особливо під час самої війни — це значною мірою адаптивний механізм, який працює для того, аби через проговорення, мовну концептуалізацію зрозуміти, що відбувається,…

Чоловічі вітальні та віктимні наративи на прикладі війни на Донбасі

22 березня почався Docudays UA. Щоразу цікаво спостерігати за українськими режисерами й за тим, як змінюються важливі для них теми, а цьогоріч у Національних географіях, DOCU/ Україна та  Civil Pitch  можна помітити багато фільмів, присвячених…

Національні географії: українські фільми на DocuDays UA

Понад два місяці тривала виставка «Свій простір» у PinchukArtCentre, яку курували Тетяна Кочубінська й Тетяна Жмурко. Попри достатній час її експонування, виставка досі недостатньо відрефлексована. Напевно, з багатьох причин, доволі очевидних для українського художнього контексту….

Обережний простір

Бруно Шульц створив уявлення про герметичну міфологію місця. Його проза – це модель, за якою окреслена географічна територія може бути описана на нескінченному рівні значень і сенсів. Камерна проза Шульца стала універсальним висловленням, макрокосмосом міжнародного…

Юрій Андрухович про Бруно Шульца: “Його понаднаціональність завжди буде випробовуватися політичною кон’юнктурою”

*** вот бы тебе говоришь такую таблетку чтобы ты могла на время забыть о деньгах носить любимые платья издавать свой зловещий политический журнал чтобы можно было лечь с кем-то спокойно в чем бог простит лечь…

Мария Толмачева: “Украинская литература сама по себе немного квир”

Минулого року на фейсбук-сторінці арт-центру Closer з’явився анонс виставки, якої ніколи не відбудеться.   У день відкриття виставки відвідувачів зустрічав авторський текст, зачинені двері до виставкового простору і сам художник. У тексті йшлося про таке: “Человек социален….

Саша Єльцин: Про систему, перевиробництво, пустоту і усвідомленість

Почти год назад, на пике обсуждения домогательств Харви Вайнштейна, я прочла статью «Инструкция: Как распознать харассмент и что делать потом». Читая статью, в которой харассмент определялся как отношения, в которых «субъект и адресат <…> состоят…

Эбьюз в научной среде, или Как обезопасить себя от авторитарного научного руководителя

Станіслав Вінценз побудував літературний монумент колосальної, герметичної, особливої монокультури Східних Карпат. Філософ, есеїст, гуманіст центральноєвропейського літературного канону, Вінценз жив в епоху великих геополітичних змін у тій частині Європи, крізь яку неодноразово проходив кордон, змінюючи політику,…

Єдиний субконтинент

Korydor публікує текст фіналістки VII Мистецтвознавчого Конкурсу, що ініційований та проводиться Stedley Art Foundation.   І Я сиджу на кухні й розмовляю з собою. Питаю, що це я пишу і чому. Чи можна про це не…

Ідентифікація анонімності

Цього року планується до виходу книга «Soviet Modernism. Brutalism. Post-modernism. Buildings and Projects in Ukraine 1960–1990». Над нею працювали фотограф Олексій Биков і дослідниця архітектури Євгенія Губкіна. Книга спробує пояснити унікальність об’єктів модернізму в Україні….

Евгения Губкина: “Любим мы нашу архитектуру или нет – это не волнует ни девелоперов, ни власть”.