PinchukArtCentre

Термін «дитячий дискурс» з’явився у вітчизняному мистецтвознавстві у 1990-х роках, його вживали головно для позначення дитячої тематики в роботах київських і одеських художників. На противагу московському концептуалізму (словник якого містить поняття «Колективний дискурс дитинства») українські…

Виктор Хаматов — основатель первой негосударственной художественной институции в Украине — Центра современного искусства Soviart. С 1987 года Soviart воплощал институцию западноевропейского образца. Это пионер среди организаторов масштабных международных художественных выставок в нашей стране. В своих…

Авдей Тер-Оганьян — художник, представитель московского акционизма, родился в 1961 году в Ростове-на-Дону. В конце 1990-х покинул Россию из-за обвинения по статье 282 УК РФ «за возбуждение ненависти либо вражды, а равно унижение человеческого достоинства»…

Про персональну виставку Анни Звягінцевої «Недоречні доторки» Перше відоме міркування про походження візуального образу належить давньоримському мислителю Плінію Старшому. У п’ятому розділі XXXV книги трактату «Природнича історія» він пише: «Питання про походження живопису неясне і не…

Виктор Хаматов — основатель первой негосударственной художественной институции в Украине — «Soviart». С 1987 года «Soviart» воплощал структуру институции современного искусства западноевропейского образца. Это — пионер среди организаторов масштабных международных художественных выставок в нашей стране….

Мета цього тексту — пояснити дві дії, які мали місце в різних художніх контекстах та історичних ситуаціях, однак нерозривно пов’язані між собою. Перша — інтервенція Колективу конкретних дат у роботу Дослідницької платформи та простір виставки…

  Автокоментар Валерія Сахарука до курованої ним виставки “Федір Тетянич. Канон Фрипулья”, яка проходила в рамках Дослідницької платформи PinchukArtCentre з 17 червня по 15 жовтня 2017 року.    Мистецтво — це текст, який шукає контексту….

Режиссер АЛЕКСАНДР ДИРДОВСКИЙ – о политическом и психологическом андеграунде 1980-х – 1990-х годов и «иных», которые появляются время от времени в поле искусства.

ВАЛЕРІЯ ШИЛЛЕР розповідає про першу мистецьку «резиденцію» для художників України 1988-1991-х років.

ТИБЕРИЙ СИЛЬВАШИ – об исторических пустотах, где вырастает миф, седневских пленэрах и неожиданной свободе.

КАТЕРИНА ЯКОВЛЕНКО – об андрогинных образах, монстрах и дефрагментированных телах в работах украинских художников 80-90-х.

«Мы производим опыт, а не объекты», — так говорят художники группы Public Movement[1] о том, что они делают. Проживание до боли знакомых, понятных, узнаваемых, но при этом совершенно новых и неожиданных с точки зрения чувственного…