політика включення


“Коридор” продовжує стежити за подіями в Білорусі: ми вирішили дослідити історію й природу нинішнього активістського руху в країні й попросили зробити це наших білоруських друзів та колег. Першу частину читайте тут.   31 декабря белорусы…

Протестная культура в Беларуси. Часть вторая (2020)

“Коридор” продовжує стежити за подіями в Білорусі: ми вирішили дослідити історію й природу нинішнього активістського руху в Білорусі і попросили зробити це наших білоруських друзів та колег. До вашої уваги текст історика Олексія Браточкіна (Мінськ)….

Протестная культура в Беларуси. Часть первая (1991-2017)

Вступ В рамках програми підтримки OpenPlace та CEC Artslink я взяла півтора місяця, щоби зрозуміти, якими є  вихідні дані  для роботи з темою антропоцену в Україні. Звернення до неї не в останню чергу продиктоване швидкістю,…

Україна й Антропоцен: земля

Восени 1944 року Радянський Союз та Польща розпочали процес «взаємного обміну населенням». Так він називався на папері, на ділі ж це було примусове виселення етнічних українців з Польщі, а поляків – з Радянської України. Серед…

Петро Дзиндра «У радянський час не заведено було говорити, що ти переселенець»

Текст виходить в рамках спільного проєкту підтримки незалежного культурного сектору в Україні Міжнародної організації CEC ArtsLink у співпраці з платформою міждисциплінарних практик OpenPlace.   В 1932 році американський фотограф Джеймс Ебі (1) на запрошення радянського…

Українська фотографія 30-х років

Розуміння художніх практик, ролі та статусу художника сильно змінювалося протягом історії західної культури. Ремісник, що спроможний виготовляти речі за правилами; майстер, що може наслідувати прекрасне в природі; і врешті – митець, який подібно до Бога,…

Запрошення в мистецтво: кому бути художниками?

Нещодавно у Києві пройшов перший онлайн-марафон із документального активізму, організований проєктом Arts&Rights. В межах марафону відбулась панельна дискусія на тему “Документалістика як зброя в інформаційній війні” за модерації Лариси Денисенко. Учасники дискусії говорили про якість…

Документалістика в інформаційній війні

Традиційно обидві ключові ролі, притаманні музею, – джерело та простір для спілкування науковців (іншими словами – як сховища знань) і місце для спілкування науковців із відвідувачами (музеї як джерела інформування та розваги), – втілювалися у…

Музеї після локдауну: відкриваючи нові напрямки руху

Що змушує нас відчувати зв’язок з іншими? Соціальні науки пропонують низку відповідей, серед яких спільні ідентичності, пам’ять про минуле і відчуття приналежності до однієї «уявної спільноти»; міжособистісна довіра і довіра до спільновитворених інститутів; після Революції…

Спільноти досвідів: як і для чого документувати життя в час пандемії

Героїні розмовляють  про те, як жінки реалізовують свої професійні амбіції, які проблеми та стереотипи їм доводиться долати на шляху до успіху, що приносить їм найбільшу радість і що тримає в професії.  У програмі беруть участь Надія Парфан – кінорежисерка документального кіно, зокрема – «Співає Івано-Франківськтеплокумуненерго», співзасновниця фестивалю кіно та урбаністики «86» і онлайн-платформи нового українського кіно TAKFLIX, та Ольга Райтер, засновниця та головна організаторка мистецької формації та кінофестивалю Wiz-Art, кінопродюсерка та учасниця міжнародний кінопроєктів.

Союзниці: «Щоби бути зрозумілими на заході, треба передусім бути зрозумілими собі»

Мене дратує, коли кажуть, що потрібно знаходити радість у дрібницях, щоби бути щасливою. Мені здається, так думають ті, у кого немає проблем із пошуком цієї радості, для кого радість радше втілюється у дрібницях, аніж навпаки….

Man of simple pleasure

Публікація цього тексту стала можливою завдяки меценатській підтримці Юлії Гнат Я беруся за цю статтю ніби для того, щоб поговорити про останню книжку Сашка Михеда «Я змішаю твою кров з вугіллям. Зрозуміти український Схід», хоча…

Як змішати свою кров з вугіллям: кілька кулінарних рецептів і порад