проекти


ІНГА ПИЛИПЧУК – про перемогу фільму Георга Жено та Єлизавети Сміт на «Берлінале».

«Школа номер 3»: перемогти війну

САША КУРМАЗ розповідає, як погодився співпрацювати з PinchukArtCentre після скасованої виставки, навіщо художникам бути медіаторами, й чому краса – це нудно.

Саша Курмаз: «В Україні завжди є ризик, що хтось прийде і зруйнує роботи»

АЛЕВТИНА КАХІДЗЕ відвідує виставку Саші Курмаза в PinchukArtCentre й міркує про (не)випадковість цензури.

Про ангелов, большие и маленькие писюны и их тени

ГАННА ЦИБА розповідає, як проект «Музей відкрито на ремонт» відновлює культурне життя прифронтового міста.

Кераміка й мир: робота з крихкими матеріалами у Слов’янську

ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК ділиться враженнями про харківську частину проекту «Точки наближення» й міркує, як давати раду «недоречним» почуттям.

Ніхто не говорить

ВЛАДИМИР РАФЕЕНКО – о литературной жизни довоенного Донецка и культурной границе внутри страны.

Владимир Рафеенко: «Тревожная штука эта наша современность. Но жить в ней можно и даже нужно»

АНАСТАСІЯ ГАЙШЕНЕЦЬ – про те, як актуалізувати «другорядного» Шекспіра.

«Зимова казка»: розчинені в часі

Социологиня и переселенка из Донецка ОКСАНА МИХЕЕВА – об адаптации переселенцев, возвращении на оккупированные территории и возможностях, которые дает война.

Бесконтактное сосуществование с государством

ІРИНА КОСТИШИНА протягом року спостерігала за навчальною системою в мистецьких закладах Польщі й тепер намагається зрозуміти, чи можлива така освітня модель в Україні.

Мистецька освіта: бути чи вдавати?

Художниця та дружина Олександра Гнилицького розповідає, як виглядав пострадянський світ «Паркомуни» крізь призму західної культури 90-х.

Леся Заяць: «Паризька комуна» — це комунікативний хаб, де у всіх були свої ролі»

ГЛІБ ВИШЕСЛАВСЬКИЙ як свідок і учасник подій розповідає про зародження й згасання мистецьких сквотів у Києві.

Сквоти 1980-х – початку 1990-х. Художники й групи

ОЛЕКСАНДР ТЕЛЮК аналізує виставку «Кінотрон» у Центрі візуальної культури й міркує, чи вдасться глядачам у повній мірі зрозуміти утопічні ідеї інженерної інтелігенції 1970-х.

Наука згадування, або чому так важко ступати «за горизонт»?