свобода

Замість епіграфа Якось Гі Дебору і компанії одна багата людина запропонувала побудувати місто, де кожна частина відповідала би певним емоціям. Планувався навіть квартал страху. Ситуаціоністи відмовилися, бо не хотіли залежати від мерзенного капіталіста. Насправді вони…

Ви заїбали, рускі. Зараз я опишу, яким буде ваше побутове пекло. Ви миєте своє тіло, рускі? Підете ви вранці в душ, намилите вашу руску, набиту імперськими амбіціями голову, захочете її змити – а бац – …

Письменник Артем Чапай служить в ЗСУ й пише про ненависть: "Без напрямку ти — лише жертва. З ненавистю, яка спрямовує — сякий-такий борець"

Художниця Анна Придатко розповідає про свої "Щоденники", виконані в шкільних зошитах у косу лінію

Режисерка Роза Саркісян розповідає, що таке політичний театр і як він може впливати на зміни в суспільстві

Анна Калугер пише, як у стані колективної тривоги з безсилля постає міць

Юлія Манукян робить огляд резиденції в Приморську й аналізує, як місто диктує свій роздвоєний мотив часу

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Паскаль Ґілен про ментальну пандемію, «близькість» як панацею від культурної ентропії та нудьгу кібер-вічності

Ольга Сагайдак пригадує зміни, що відбувалися в країні протягом останніх 30 років.

Арміне Божко розповідає про стан невагомості й відірваності від ґрунту як внутрішнє осягнення життя в еміґрації

Євгенія Нестерович пояснює, чому останні події навколо УКФ шкодять усьому культурному полю країни, і чому інститут експертизи такий важливий