свобода


ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК міркує про те, в чому проблема з невдалим втручанням у публічний простір і з нерозбірливою культурною політикою єпропейських донорів.

Спершу Гаага

Художница ВАЛЕРИЯ ТРУБИНА рассказывает о том, как формировались культурные и социальные интересы художников Паркоммуны в 90-х годах, а также о понятии «трансавангард» в украинском контексте.

Валерия Трубина: «Мы расширяли пространство, позволяя зрителю туда войти»

ЛІЗА КОРНІЙЧУК розповідає про програму мистецьких резиденцій SWAP: UK/Ukraine і ділиться враженнями про роботу британських художниць.

Try walking in my shoes: художники в чужих контекстах

АСЯ БАЗДИРЄВА спостерігає за деталями документального фільму «Мій друг Борис Нємцов» і міркує про те, як режисерці Зосі Родкевич вдалося зберегти пам'ять про живу людину, – а не її героїчний образ.

Її друг Борис Нємцов

Живі книги – учасниці й учасники проекту «Жива бібліотека» на фестивалі Docudays UA – розповідають про свої досвіди.

Під обкладинкою. Як гортати «живу книгу»?

Харьковский фотограф – о старых обидах на мэтров, фотографию до фотошопа и эстетику польских журналов 80-х.

Сергей Солонский: «Мой дед продал корову, чтобы купить цейсовский объектив»

СТАНИСЛАВ МЕНЗЕЛЕВСКИЙ анализирует фильм «Наш нацист» и показывает, как могут меняться местами жертвы и палачи.

Мой нацист – твой нацист

ТАМАРА ЗЛОБІНА пише про потребу перепроживати гуманізм знову й запитує, чому ми програли численні битви, якщо було стільки сміливості й жаги щось змінити? Можливо, тому, що коли ми ігноруємо інших, то втрачаємо шанс творити переможні солідарності?

Переживати гуманізм. Знову і знову

Письменниця розповідає про подружні зради в Америці та Франції, новітні батьківські параної та вплив аристократичного походження на грудне вигодовування.

Памела Дракерман: «Усі експерти з дитячого виховання були жахливими батьками»

Тетяна Кочубінська розпитує «ФОНД МАЗОХА» про історію їхнього створення, мистецький тероризм як стратегію та найбільш скандальні роботи, які сьогодні не втрачають актуальності.

Фонд Мазоха: «Художник не може бути істориком. Він може бути історичним спекулянтом»

Чому ненависть до власної зовнішності дає ілюзію контролю над своїм життям, і як індустрія краси змушує нас постійно боротися з соромом – про це пише Ніколь Шнекенберг у книзі «Фальшиві тіла, справжні ми».

Образ тіла, сором і шлях до зцілення

В авторській колонці ЄВГЕНІЯ ОЛІЙНИК пише про химерні форми боротьби з «совком», які виникають у публічному просторі країни.

Прапор і сліпота