жінка в мистецтві


Ви заїбали, рускі. Зараз я опишу, яким буде ваше побутове пекло. Ви миєте своє тіло, рускі? Підете ви вранці в душ, намилите вашу руску, набиту імперськими амбіціями голову, захочете її змити – а бац – …

Мій маленький гімн Росії

Художниця Анна Придатко розповідає про свої "Щоденники", виконані в шкільних зошитах у косу лінію

Анна Придатко: “Смерть навчила мене казати “Я тебе люблю”

Очільниця Українського інституту у Лондоні про вбитого на війні брата, книгу, яку вона йому присвятила й зневагу до тих, хто робить бізнес на смертях

Олеся Хромейчук: “Війна — це те, що залишиться з нами на покоління, коли всі бліндажі будуть покинуті”

KORYDOR публікує текст Тетяни Осадчук, що посів ІІ місце в Х конкурсі арт-критиків, організованому та підтримуваному “Stedley Art Foundation”.

NFT-искусство: как художнику не превратиться в демиурга?

Альона Каравай та Ольга Дятел розповідають, як спродюсувати мистецьку подію, щоб її полюбили глядачі й колеги

proto produkciia: “Культурним менеджерам треба ставати портами, щоб люди дрейфували саме до них”

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Побачити себе: дещо про суб’єктивність харківської фотографії

Олександра Кущенко й Богдан Шумилович написали одне одному відверті листи про смерть, папір, силу й незавершеність розмов про мистецтво

Як ви ставитеся до «Розчинення»? Листування про виставку Олени Турянської  

Юлія Ваганова розповідає Дарії Бадьйор про свою мотивацію участі в конкурсі на посаду генеральної директорки Національного художнього музею.

Юлія Ваганова: «Нині збереження в більшості музеїв нагадує радянський сервіз, який ставлять на поличку до кращих часів»

Мультимедійна художниця Оля Михайлюк продовжує свої мистецькі пошуки, поєднуючи музику, тексти, візуалізацію, часом і перформанс. Ми поговорили з авторкою, як війна впливає на її проєкти, а ті, натомість, допомагають пам’ятати та повертатися до життя після…

Оля Михайлюк: “Треба говорити, грати, жартувати, не мовчати — говорити й чути”

Ольга Сагайдак пригадує зміни, що відбувалися в країні протягом останніх 30 років.

Ольга Сагайдак: «Найважливіше для мене — бути актором суспільних змін у країні»

Режисерка Оксана Карпович розповідає Усті Стефанчук про українську соціальну інтимність, робітниче повсякдення й проблеми маленької жінки з української периферії.

Оксана Карпович: «Важливо, що ці жінки просто говорять. У цьому вже достатньо сили»  

Арміне Божко розповідає про стан невагомості й відірваності від ґрунту як внутрішнє осягнення життя в еміґрації

Арміне Божко: «В Америці моєю батьківщиною стало мистецтво»