жінка в мистецтві


У нашої держави є недобудований крейсер “Україна”, ідентичний за характеристиками до затопленого російського крейсера “Москва”. Наш крейсер стоїть на річці Інгул і ніколи не був у морі. Саме він став центральним об’єктом перформансу “Втрачений рух”…

Нана Бякова: танець темряви

Ці роздуми народжені у потязі Львів-Київ, на полях дослідницьких текстів, які я поспіхом дочитувала за тиждень до здачі дипломної роботи. У розкинутих на ноутбуці pdf-документах я допитувалася про досвіди, що їх проживають дослідни/ці під час…

Істота академічна, істота перформативна. Про виставу «Хтось такі, як я»

У французькому Біарріці завершився кінофестиваль документального кіно FIPADOC. Наталя Серебрякова побувала на ньому та розповідає про найцікавіші фільми програми. «20 днів у Маріуполі», Мстислав Чернов Цей фільм кореспондента Associated Press Мстислава Чернова почав свій шлях…

FIPADOC: 5 найкращих фільмів про Україну, Естонію та Афганістан

Насправді, коли я домовлялася про відвідування майстерні в Музичах, не думала, що писатиму про це. Після перегляду спільної виставки Алевтини Кахідзе та Марії Леоненко «Про нас і наших сусідів» виникло бажання залишити враження про неї…

Як це – бути сусідом Алевтини Кахідзе? Про квартирну виставку в Музичах

         «Ось що мене зараз турбує: якби я не задумав написати роман-саспенс майже 40 років тому, чи було б сьогодні навколо стільки релігійних фундаменталістів?» Айра Левін, автор роману «Дитина Розмарі» Восени 1965-го молоде подружжя  Гай…

Скромна чарівність Люцифера

Ви заїбали, рускі. Зараз я опишу, яким буде ваше побутове пекло. Ви миєте своє тіло, рускі? Підете ви вранці в душ, намилите вашу руску, набиту імперськими амбіціями голову, захочете її змити – а бац – …

Мій маленький гімн Росії

Художниця Анна Придатко розповідає про свої "Щоденники", виконані в шкільних зошитах у косу лінію

Анна Придатко: “Смерть навчила мене казати “Я тебе люблю”

Очільниця Українського інституту у Лондоні про вбитого на війні брата, книгу, яку вона йому присвятила й зневагу до тих, хто робить бізнес на смертях

Олеся Хромейчук: “Війна — це те, що залишиться з нами на покоління, коли всі бліндажі будуть покинуті”

KORYDOR публікує текст Тетяни Осадчук, що посів ІІ місце в Х конкурсі арт-критиків, організованому та підтримуваному “Stedley Art Foundation”.

NFT-искусство: как художнику не превратиться в демиурга?

Альона Каравай та Ольга Дятел розповідають, як спродюсувати мистецьку подію, щоб її полюбили глядачі й колеги

proto produkciia: “Культурним менеджерам треба ставати портами, щоб люди дрейфували саме до них”

Мені симпатичне таке формулювання Катерини Дьоготь: “Феномен харківської фотографії 1970–80-х років — це частина радянської післявоєнної неофіційної культури, а та, своєю чергою, вкорінена в соціалістичній економіці”1. Тут є важливі дискурсивні форми: замість суперечливого визначення школи використано…

Побачити себе: дещо про суб’єктивність харківської фотографії

Олександра Кущенко й Богдан Шумилович написали одне одному відверті листи про смерть, папір, силу й незавершеність розмов про мистецтво

Як ви ставитеся до «Розчинення»? Листування про виставку Олени Турянської